Стучит холодный ливень;
О лете слёзы льёт.
Но он омыть бессилен,
Что в памяти живёт:
Ромашек белых россыпь
И трели звонких птиц,
Всё то, что прочь уносит
В былое без границ.
Шумит осенний ветер,
Гнёт дерево в саду.
О том, чего не встретил,
О том, чего я жду.
Возможно, встречи рядом,
А может никогда.
Скользя в пути лишь взглядом,
Иду с надеждой я.
Журчит ручей с прохладой;
Рекой мечтая стать.
Ему лишь только надо
Вод горных силу взять.
Звенит по перекатам
Наполненный дождём.
С рассветом и закатом
Живая сила в нём.
Ступает тихо осень,
Неся покой лесам.
На землю листья сбросит,
Взметая к небесам.
О, осень, осень, осень!
Весною снова будь.
Хоть сердце, может, просит,
Дней прошлых не вернуть.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 10866 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
